Письмо редактору

Ліхтенштейн


Є за горами, за лісами маленька країна.

Там звіри з добрими очима, там життя любові повне.

Там диво-озеро іскриться, там зла і горя немає.

Там в палаці живе Жарптиця і людям дарує світло.

У Ліхтенштейн можна потрапити зі Швейцарії, пройшовши по мосту через Рейн (!), або з Австрії по дорозі.

Ліхтенштейн такий маленький, що його можна перетнути пішки за день із заходу на схід. З півночі на південь більше буде. Покажчик десь недалеко від австрійської межі, місто Маурен.

Найбільше місто в Ліхтенштейні – Шан, в нім живуть 10 тисяч чоловік, а в столиці Вадуці – удвічі менше.

Як не дивно, тут є дерев’яні будинки.

Більше того, у людей в дворах лежать запаси дрів, мабуть, про чорний день.

У Шане власні автомобільні номери. Червоно-синій прапор Ліхтенштейну = прапор Вадуца, а жовто-червоний – прапор Шана.

Покажчик вулиці (“Митна”, веде до межі).

Громадський туалет.

Як не дивно, в Ліхтенштейні люди досить релігійні, ставлять уздовж доріг хрести.

->  США. Національні парки Кингс-каньйон і Секвойя


Хрест і гори.

Крім того, тут є і свої вандали.

А хтось розмальовує гідранти під Лего.

Громадський транспорт представлений автобусами.

Є одна залізнична гілка, що сполучає Австрію зі Швейцарією через Шан.

Пішохід в капелюсі.

Ще в Ліхтенштейні всюди стоїть сучасне мистецтво.

Найвища концентрація – на головній вулиці Вадуца.

Власне Вадуц.

Тут деяке пожвавлення.

Сюди привозять автобуси з туристами. На південній околиці міста є і Макдак.

Ще тут є багатоквартирні будинки, хоча здавалося б, в Ліхтенштейні усім повинно вистачати місце.

У церквах в лавках лежать книги з молитвами.

У маленькій країні є свій виноградник і одна марка вина.

Як будь-яка маленька країна, що поважає себе, Ліхтенштейн заробляє на поштових марках.

Ну а більше тут особливо нічого і немає.


© 2019 Самостійне Подорож
При повному або частковому відтворенні інформації заборонено.
sitemap