Письмо редактору

Що не входить в All Inclusive. Птахи дельти річки Гексу, частина 2


І таки так, це дійсно виявився зимородок! Проте, краще, що у мене вийшло, це ось:

А усе чому? Річ навіть не в тому, що було далеченько, а в тому, що цілилася-то я абсолютно не в цього птаха! ))

Ну та, на той момент я бачила абсолютно інший зимородок, за яким і прийшла до цих кущів. П’ять хвилин тому хитрий птахів, блиснувши на сонці ультрамарином оперення, утік від мене ще на деяку відстань і забився кудись в гущу гілок. І увесь час, поки я підкрадалася ближче, я так боялася випустити з уваги місце, що вирячувалася виключно в цю точку, абсолютно не звертаючи уваги на інші 99,9% небесної сфери. Тому і не побачила ось цього другого зимородочка, який смирно сидів поруч, абсолютно не ховаючись… Ось така я сліпа тетеря, так. 🙂 Але мені, можна сказати, звезло.

Попри те, що бачила я тільки ось цього звіра:

2.

.який дійсно сидів там в гілках, виблискуючи своєю яскравою спинкою, але наполегливо не бажаючи з’явитися в кращому ракурсі, відстань до нього була така велика, що в кадр влізло ще купа всякого. У тому числі і другий зимородок. Оригінальне зображення виглядало ось так:

->  Гонконг. Частина III. Острова Ламма і Лантау


3.

Кроп:

3.1.

Я кілька разів встигла клацнути цю картину, але тільки коли вони обоє раптом заволали:

4.

.я, нарешті, помітила другого. Правда, сфоткать його вже не встигла, тому що вони злетіли і ломанулись від мене через озеро. Так що так, придатний до упізнання зимородок у мене потрапив в кадр за чистою випадковістю. Шкода, звичайно, вийшов не дуже чітко, тому як на краю знімка. Але як би то не було, пруф є, і я була страшно задоволена: це ж мій перший дикий зимородок! Навіть два. )) Потім в ході прогулянки ми бачили ще дві пари, але з ще більшої відстані, і зняти їх не вдалося взагалі.

Перевівши дух, я підійшла до води:

5.

Ближче підійти не представлялося можливим, тому що увесь берег би в якихось ямах, таке враження, що туди ганяють корів на водопій. Іноді по небу проносилися вже знайомі мені птеродактилі у вигляді сірих чапель:

6.

7.

8.

Але промайнули і невідомі мені пташки:

->  На поромі з Болгарії в Грузію


9.

Спочатку було подумала, що крячки, але потім зрозуміла, що це щось куликове. І справді, valeriya_xoma ось люб’язно підказала, що це травники:

10.

Проте, пора було повертатися, поки мій Змій вкінець не занудьгував. По дорозі назад до хатинки попався малесенький птичк, луговий чекан:

11.

І ми поїхали далі:

12.

Попався покажчик на kuş gözlem terası:

13.

Терасу для перегляду птахів тобто, і ми поїхали поглянути. По дорозі побачили якогось хижака, якого я за звичкою прийняла за болотяного луня, але тут мене поправили, що це скопа:

14.

Здорово, скоп у мене ще не було! 😉

Сама тераса була півколом з дощок, що явно збирається канути в Лету не чекаючи закінчення поточної п’ятирічки :

15.

До неї вели дві доріжки, теж дерев’яні і теж в такому ж стані :

16.

Таке враження, що, переживши недовгу пору розквіту, зараз бердвотчинг в Туреччині нестримно котиться до свого заходу. ))

З невеликого горбка, на якому розташувалася ця забута аллахом тераса, відкривається вид на озеро і очерети :

->  З трапа під пальми. Перші симптоми гоанского синдрому


17.

18.
(посилання на оригінал)

Вдалині над різноколірною водою проносилися білі чаплі:

19.

Ще далі рибалки ловили рибу, а поруч, мабуть, відпочивало стадо лысух :

20.

Управо уздовж берега йшла піщана доріжка:

21.

Трохи пройшовшись по ній, впугнула чубатого жайворонка :

22.

.сорокопута-жулана (схоже, їх там греблю гати) :

23.

.і ще когось:

24.

Думала – по такій фотці фіг визначиш кого, але таки визначили: знову травники. Ну ясно, в такій траві-то кому ж ще бути як не травникам. )))

У небі теж пролетіло щось незрозуміле, як говорить egor_13, швидше за все – великий улит:

25.

Розполохавши усю живність в окрузі, ми визнали свою місію в цьому місці далі нездійсненною і поїхали далі. Відразу знайшли ще одну спостережливу хатинку і вийшли подивитися. Це засидження стояло на торці протоки, явно виритої вручну :

26.

Не встигли ми до неї підійти, як з трави зметнулися два зимородки і понеслися над протокою по напряму озеру. Ех, знати б заздалегідь, спробувала б підкрастися обережніше. Я, звичайно, за ними сходила, але вони, як і слід було чекати, знову побачили мене куди раніше, ніж я їх, і остаточно утекли за високі зарості трави. Знову залишившись без зимородків, довелося роздивлятися усе інше.

->  Музей Skoda Auto в Млада-Болеславе


Не рахуючи сміття, що валяється, на березі були човни:

27.

Одна зовсім на березі, інша – явно в неробочому стані – наполовину у воді:

28.

.і третя – у бойовій готовності – в заростях:

29.

Очевидно, тут було піратське кубло. ой, тобто рибальський затон. 🙂 Особливого огляду тут з берега не було (унаслідок високої трави), так що ми, поводивши жалом, попленталися назад. Зате несподівано цікавою виявилася ця дрібна протока. Відразу стало ясно, чому тут тусуються зимородки:

30.

У дрібній, прозорій воді, мабуть, відмінно ловити рибу, тим паче, що вона тут ходить табунами:

31.

Скільки налічили? Я – сім штук. 🙂 Адже зустрічаються там екземпляри і побільше. Он хтось кажет з-під трави свою вусату харю:

32.

Це адже сом, так? ))

33.

Окрім риб в протоці був помічений краб:

34.

.а з комах пейзаж прикрашала безліч яскраво-червоних бабок :

35.

Зітхнувши у котрий раз по невловимих зимородках, вирішили рухатися далі, вважаючи, що огляд озера, швидше за все, вже закінчений. І були неправі. Хай і не зимородка, але інший прекрасний сюрприз дельта Гексу мені на прощання подарувала.

->  Ихэюань. Палац


Продовження в наступному випуску. 😉

Що було раніше:

1. Солоне озеро Туз
2. Каппадокія: Медова Долина
3. Каппадокія: Біла Долина
4. Каппадокія: Долина Любові
5. Каппадокія: Початок Долини Любові
6. Каппадокія: Захід над Учхисаром
7. Каппадокія: Шукаємо Червону Долину
8. Каппадокія: По каньйону до Червоної Долини
9. Каппадокія: Чаклунство Червоної Долини
10. Кулі над Гереме і дорога до Аданы
11. Адана: про готель, мечеть Сабанджи і адана-кебабы
12. Адана: Штучне озеро
13. Старовинні будиночки Тарсуса і рибні шинки Мерсина
14. Готель в Кызкалеси і ресторанчики в Нарлыкуйу
15. Птахи дельти річки Гексу, частина 1


© 2019 Самостійне Подорож
При повному або частковому відтворенні інформації заборонено.
sitemap