Письмо редактору

Try to talk with each other! (Шотландські замітки. Инвернесс)


Єдиним населеним пунктом із статусом міста області Хайленд (Highland) являється Инвернесс (Inverness) – милий і невеликий, розташований в гирлі річки Несс (звідки і пішла його назва).

Люблю маленькі міста за людяність і теплий гумор. Такі ось таблички можна зустріти в тутешніх кафешках: “У нас немає вай-фая. Уявіть, що зараз 1995-й, і спробуйте розмовляти один з одним”. І справді:)

Містечко досить туристичне, так що крамнички пістрявлять сувенірами, які привертають увагу. І викликають посмішку 🙂

Шотландія дихає самобутністю, традиціями, силою свого народу. Багато назв дублюються на Гаэ́льский мова – один з представників кельтських мов, носії якого – гэлы – традиційно жили в гірській Шотландії.

Haggis – національне шотландське блюдо з баранячих потрухів (серця, печінки і легенів), порубаних з луком, толокном, салом, приправами і сіллю і зварених у баранячому шлунку (Вікіпедія).
Роберт Бернс навіть присвятив цьому блюду колоритну оду. Ми його спробували, правда, обидва рази хаггис був поданий не в шлунку, а у виді котлетки або запіканки під сиром, але виявився дійсно смачним, хоч я не любитель субпродуктів.

->  Шампанське під розстрілом або Новий рік в Ірані


Ceilidh – вечірка з музикою і танцями (у Шотландії і Ірландії). Читається як “кейли”.

Зустріти шотландця в національному костюмі – тут звичайна справа. Мало де ще люди так гордяться своїми традиціями і є реальними носіями своєї культури.

А ще, здається, я знаю, де проводить відпустку Санта Клаус.

У Инвернессе дуже приємний променад уздовж річки. У центрі інформації підказали піший маршрут по набережній з переходом по містках на острівці і інший берег з подальшим поверненням по протилежному берегу.

Багато зелені і кольорів – прекрасна прогулянка!

Рододендрон у когось в саду.

Місто Инвернесс займає стратегічне положення, тому він не міг існувати без підтримки ЗамкуЯкий уперше був побудований тут в 1057 році і відтоді кілька разів був зруйнований і побудований наново. Зараз ця кам’яна будова, яка служить судом шерифа, тому доступ туристам в замок закритий, але можна погуляти навколо нього, піднявшись на пагорб. Нам навіть пощастило почути виступ шотландських волинок на його вершині.

->  Парма, частина 2


До речі, колись Олександр II подарував Собору Святого Андрія в Инвернессе 5 православних ікон, вони там досі і зберігаються. Маленька ниточка зв’язку двох далеких країн.

Біля підніжжя пагорба є симпатичний магазинчик антикварних друкарських машинок, уставлених крихітними пташками ручної роботи. У нашій компашке був присутнім майстер по валянню, і вона прийшла в захват від тонкості виконання цих реалістичних іграшок.

І окремо хочеться зупинитися на традиційних блюдах. Пару разів замовляла британський “Steak and Ale Pie” – тушкована яловичина шматочками з підливкою під свіжоспеченою слоечкой. Подається з картошечкой, можна вибрати не “фрі” вреднючую, а зварену в мундирі або пюрешку. Як вдома! Ммммм… Пальчики оближеш!

І усією душею запали в душу британські колобки “Scones“. Мабуть, навчуся їх піч будинку, так добре вони йдуть з олією або вареньицем!

Ну, і наостанок – печеньки у вітрині кафешки на пішохідній вулиці. Вони не шотландські, але яскраві і тішать око 🙂


© 2019 Самостійне Подорож
При повному або частковому відтворенні інформації заборонено.
sitemap