Письмо редактору

Хорватія, Пулу, 19 червня 2011 (частина 14)


Пулу була заснована ще древніми греками і стала однією з перших грецьких колоній на узбережжі Адріатики. Потім, за часів Римської Імперії, місто перейшло до римлян і при них Пулу стала найбільшим і найважливішим містом Истрии. Велика кількість римських пам’яток збереглася і до наших днів. Ми приїхали в Пулу вже надвечір і насамперед відправилися оглядати римський Амфітеатр, побудований в 1-м столітті нашої ери.

2. Амфітеатр чудово зберігся.

3. Він був розрахований 23 тисячі глядачів і входив в шестірку найбільшого колізею Римської Імперії.

4. Нині Амфітеатр працює як музей, а іноді в нім проводяться концерти.

5. Цього дня ніякого концерту не планувався і ми просто погуляли усередині.

6. Туристів майже не було і ми повною мірою відчули себе наодинці з історією.

7. Вдосталь наскакавшись по античних руїнах, ми відправилися далі.

8. У центр старого міста веде вузька мальовнича вулиця Амфитеатральная 🙂

9. По дорозі ми побачили старовинний будинок з незвичайним фасадом.

10. І пройшли повз Кафедральний Собор.

->  Парагвайська Філадельфія


11. А ось і Форум – головна площа старого міста.

12. Найцікавіша споруда на площі – це храм імператора Серпня.

13. Він прекрасно зберігся, хоч і був побудований в 2-му році до нашої ери.

14. Його колони, як космічні ракети, рвуться у блакитне небо.

15. Добре посидіти на сходинках храму і подумати про вічність 🙂

16. Рядам з храмом знаходиться міська Ратуша.

17. Після Форуму ми відправилися дивитися венеціанську фортецю Каштел.

18. Фортеця знаходиться в самому центрі старого міста, на вершині пагорба. Вузькі вулички опоясують цей пагорб концентричними колами. А вгору ведуть круті сходи.

19. По одній з таких сходів ми полізли вгору.

20. Підніматися вгору важко, та зате як приємно оглянути звисока пройдений шлях 🙂

21. По дорозі ми нашвидку оглянули Францисканський монастир.

22. Поряд з фортецею, на вершині пагорба, ми виявили ще один античний театр.

23. Це дуже красиве місце з дивовижною енергетикою.

24. Місцеві дівчата медитують.

25. Від театру до фортеці веде вузька стежина, по якій ми і продовжили шлях вгору.

->  Мингун: нездійснені мрії бірманського короля


26. А ось і довгождана фортеця.

27. Стіни фортеці невисокі, але доповнені глибоким ровом.

28. З вершини пагорба відкривається відмінний вид на усе старе місто.

29. Амфітеатр, осяяний променями сонця, що заходить.

30. Морський порт.

31. Сучасна церква поряд з Амфітеатром.

32. Історичний музей, розташований на території фортеці, був вже закритий.

33. Ми ще набагато погуляли навкруги і помилувалися дикими маками.

34. Наш наступний пункт призначення – тріумфальна арка Сергиев, побудована в 27-му році до нашої ери однойменним знатним сімейством.

35. Ми довго не могли її відшукати, тому що місцеві жителі називають її Золотими Воротами і нічого не знають ні про яких Сергиев. Переходяща славаземна 🙂

36. Тим часом зовсім стемніло і ми поспішили до нашого готелю, який був розташований поряд з Амфітеатром.

37. Заселившись в номер, ми бігом відправилися в найближчий ресторан, щоб встигнути повечеряти до його закриття.

38. Після вечері ми ще трохи погуляли по нічному місту.

39. Заглянули на Форум і помилувалися нічним храмом Серпня.

->  Реколета - місто мертвих у Буенос-Айресі


40. І дошли до арки Сергиев aka Золоті Ворота. Після чого повернулися в готель і лягли спати. На ранок нас чекала далека дорога назад в Спліт.


© 2019 Самостійне Подорож
При повному або частковому відтворенні інформації заборонено.
sitemap